Стародавня столиця Пониззя. Село було затоплене в зв’язку з будівництвом Дністровської ГЕС у 1981 році. У цьому місці існує своєрідний унікальний мікроклімат, а скелі й ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків. Мальовнича природа, цілющі джерела та енергетика цього місця приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників. 

Знаходиться на висоті близько 70 м в урвищі берега  на середній терасі стрімкого схилу Білої гори, що підноситься над Дністром на 130 м. Перша згадка про монастир відноситься до 1362 року. Щороку під час Свята Маковея (14 серпня) на території монастиря проводиться святкове богослужіння, коли можна освятити квіти, мак, випити цілющої води з бакотських джерел.

Місце на околиці с. Нефедівці, що знаходиться на території “Подільських Товтрів”, за своїми краєвидами нагадує українські Карпати. Біля підніжжя пагорба можна знайти невелику печеру. Місце є популярним для польотів на параплані, адже тут є висхідні потоки повітря і потрібна висота.

Цій мурованій криниці понад 700 років. За місцевими  легендами, саме звідси почало розбудовуватися село. Є навіть  приблизна дата - 1238 рік. Старожили розповідають, що це місце сподобали чумаки. В ті давні часи тут росли три груші, а біля них була криниця. Чумахи їхали та зупинялися тут відпочити.

Існує  легенда, що на початку ХІХ ст. був на Поділлі єпископ Іоаннікій. Сталося так, що під час ревізії парафії, в одному з ярів недалеко від Привороття, коні зноровилися і щосили понесли його карету по скелях та ярах, ніде не спиняючись. Він почав молитися Богу і в молитві дав обітницю, що на тому місці, де коні спиняться збудує церкву. Коні стали біля Привороття і саме тут він збудував прекрасну церкву.

Народний музей історії у селі Чабанівка, відкритий у березні 1990 року на другому поверсі сільського будинку культури. Заклад унікальний і не дарма свого часу Міністерство культури України визнало установу найкращим сільським музеєм країни. Крім якісно оформленого музейного простору, заклад славиться муралом подільського художника Володимира Лашка. Висота розписів — три поверхи. Сюжетом стали місцеві легенди та традиційні обрядові дійства подолян.